Чорнобиль-біль України.
Минуло 35 років з того трагічного дня , коли всі спали безтурботним сном. В той час , як над четвертим реактором Чорнобильської електростанції несподівано стався вибух. Почався новий відлік українського часу.
Швидкоплинно проходять роки після страшної аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, повязаних із скорботним часом ядерного апокаліпсису. Ця біда надовго залишиться в нашій памяті . Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії: Боровіцькому В.Б., Журжію М.П.,Кобильчаку М.О., Ткачуку В.Б., Гренівецькому П.С., Рачинському В.Б. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь. Дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашувати землю квітами, травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела.
Педагог-організатор
Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море,
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль – доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Не викликає сумніву одне: якщо ми чогось потребуємо, то це добрих учителів. Де бракує їх, там уся інша шкільна суєта в країні - п'яте колесо у возі, окозамилювання, щоб людина не бачила, чого їй бракує. Отже, хто хоче, щоб школи по-справжньому сприяли належному вихованню народу, той повинен насамперед допомогти в найнеобхіднішому, а саме: щоб скрізь у країні були люди, які здатні і прагнуть виховувати молодь і керувати нею з розумінням і любов'ю, так, щоб вона могла осягти мудрість життя, набратися сили і засвоїти порядок, властивий її стану і положенню.
Й.-Г. Песталоцці